Голодомор 32-33 років.
Голод — це не тільки смерть, а й духовна руїна, знищення здорової народної моралі, втрата ідеалів, занепад культури, рідної мови, традицій.
Сьогодні, коли від початку голодомору минуло 92 років, ми не маємо права забувати народне слово правди і довічного прокляття, послане на голови катам. Бо це слово здолало смерть аби дійти до нас, збудити в наших серцях пам’ять про мільйони безвинно замучених предків і застерегти від повторення страшних помилок.
Учні Сілецького ліцею не залишились осторонь дня пам'яті.
На уроках історії та права вчителі проводили бесіди з учнями 8-11-х класів про сумні події 1932-33 р. Класні керівники провели Урок пам’яті «З присвятою замордованим голодом…»
Упродовж дня у ліцеї діяла виставка «Пам'яті жертв голодомору», яка нагадала дітям про те, що голодомор приніс не лише страждання і смерть, а й посіяв страх серед людей, про те, що це голодне лихоліття найболючіше вразило дітей, - вони виявились найменш захищеними. Діти значно швидше захворювали внаслідок тривалого недоїдання і фізичного виснаження.
Учні поновили свої знання щодо причин Голодомору, переглянувши фільм «Голодомор 32-33 років». Учнівське самоврядування провело акцію «Запали свічку» та вшанувало пам'ять загиблих хвилиною мовчання.
"Голод 1932-33 років чорніє великою плямою на демографічній карті України, втрат від цього ще не вдалося повернути – ні матеріальних, ні тим більше людських. Пам'ять про Голодомор має бути вічною як реквієм, як пересторога всім сущим на Землі."(відео)
